Сенсорна організація людини - цей термін вперше був запропонований Ананьєвим в 1960 р. На думку вченого, сенсорна організація відноситься до найбільш важливих проявів історичної природи людини і до корінних феноменів життєдіяльності, пов'язаних з глибинними шарами структури людського розвитку і особистості. В структуру сенсорної організації включається система постійних міжаналізаторних зв'язків, загальний склад чуттєвого відображення. Визначальними для формування сенсорної організації є середовище проживання, спосіб життя і спосіб життєдіяльності. Ці фактори обумовлюють співвідношення видів рецепції в даній сенсорної організації, визначають її ядро, тобто групи аналізаторів, специфічні для даного середовища проживання.
У риб, наприклад, таке ядро складає орган бічної лінії і хеморецепція. У мавп кінестезія, зачатки активного дотику і зір утворюють сенсорну вісь. Виділення провідних органів почуттів, що складають сенсорну вісь у тварин, визначається видовою приналежністю. У людини - індивідуальними особливостями, насамперед характеристиками чутливості, а також особливостями діяльності. У зв'язку з цим, необхідно виділити таку властивість сенсорної організації, як сенситивность - рівень чутливості аналізаторів.
Рівень сенситивності і провідні аналізатори визначають індивідуальні особливості людини.
Для нормального сприйняття навколишнього світу необхідна узгоджена діяльність усіх аналізаторів. Зміна функціонального стану або порушення роботи одного з них здатна вплинути на діяльність іншого. Однак найбільш значущим, з точки зору інформативності, є зоровий аналізатор, за допомогою якого людина отримує біля 90 % інформації про оточуюче середовище. Як же сприймають інформацію люди з порушеннями зору?
Вади зору обумовлюють вторинні відхилення: порушення постави, викривлення хребта, плоскостопість, слабкість дихальної мускулатури, порушення просторових образів самоконтролю і саморегуляції, координації рухів, хвороби органів серцево-судинної системи, неврози, швидку втому, значне відставання у фізичному і руховому розвитку, зниження рівня розвитку фізичної підготовленості.
Для чіткого аналізу інформативних сигналів діє взаємокомпенсація органів чуття, зокрема, відмічено, що при значних порушеннях зору відмічаються позитивні зміни слухової чутливості, але виникають вони не в результаті втрати зору, а як наслідок більш активної участі слухового аналізатору в діях під час зміни умов життя.
Слух дозволяє істотно розширити інформаційне поле, значно полегшує соціалізацію, дозволяє людині вільно орієнтуватися в просторі. Важлива наявність слуху і для більш успішного естетичного розвитку особистості (музика). Одна із найбільш значних функцій слуху для дитини – передумова для успішного формування мови. При відсутності слуху мова не розви-вається. З функцією слухового аналізатора пов’язана і можливість регулювати швидкість руху на дистанції. Слуховий аналізатор дуже важливий під час розвитку швидкості, витривалості, функції рівноваги, координації.
Підвищення тактильної чутливості у слабозорих, певною мірою, є компенсаторною реакцією на втрату зору.
Очевидно, що при певних умовах еволюція органів чуття людини могла відбуватись в напрямку розвитку слуху чи кінестетичного сприйняття, так як нюх та смак не значно впливають на існування індивіда. Передбачити, яким чином це буде здійснено, досить важко. Свідомо не робимо «переносу» функціонування подібних органів у інших тварин на людину, адже йдеться про розвиток саме приматів. Можливо, зміни радикально стосуватимуться зовнішніх ознак, як от – велика рухлива вушна раковина, збільшена обов’язково слухова частка скроневої зони кори. Можливо, зір збереже своє первинне значення, але спостерігатиметься монохромія чи дихромія, як у інших тварин.
Структура сенсорної організації людини є умовою успішної соціалізації. Формування таких якостей, як вразливість, емпатійність, спостережливість істотно пов'язане із сенсорною організацією. Крім того, сенсорна організація лежить в основі формування здібностей людини до різних видів діяльності. Знання та облік провідного аналізатора дуже важливі при спілкуванні людей, організації навчання, так як розбіжність способів подачі інформації та її прийому істотно ускладнює взаємодію людей і розуміння. Відомо, що більша частина вчителів, наприклад, віддає перевагу зоровій подачі інформації. При цьому діти, у яких провідною сенсорною системою є слухова або кинестетическая, можуть відчувати суттєві труднощі.
У цьому сенсі універсальним є тактильний аналізатор. У численних експериментах було показано, що легкий дотик руки потужно знижує дискомфорт, зменшує або навіть знімає бар'єр між психотерапевтом і клієнтом, підвищує активність і саморозкриття останнього. В даний час цей ефект активно використовується в психотерапевтичної практиці, наприклад, в рамках так званої тілоорієнтованої психотерапії.
Сучасний розвиток культури все більше уваги приділяє різноманітності зорових відчуттів, менше слуховим, ще менше - нюховим і смаковими, дотик за ступенем звертання до нього майже на останньому місці. Домінування зорової системи говорить про те, що цивілізація йде по шляху візуалізації чуттєвого досвіду і збіднює «сенсорний словник». З багаточутливої істоти людина все більше і більше перетворюється в наглядача, ця тенденція посилюється тенденцією комп'ютеризації середовища. озвиток техніки досягло такого рівня, який дозволяє створювати пристрої, здатні викликати ілюзії багатьох відчуттів замість самих відчуттів. Найбільш яскравим прикладом є так звана віртуальна реальність. Такого типу пристрою корисні для навчання дорослих фахівців (водолазів, пілотів, операторів та ін), але є шкідливими для дітей, у яких ще не сформувалися стійкі просторові і міжаналізаторні зв'язки. Для гармонійного розвитку особистості та її здоров'я депривація якої сенсорної системи неприпустима. Ефективне використання природного потенціалу людини, укладеного в його сенсорно-перцептивної організації, вимагає активного включення в діяльність всієї різноманітної за складом системи органів почуттів.
| 