Гниття – складний процес розкладання тканин, що викликається діяльністю мікроорганізмів. В результаті процесу відбувається повний розклад біологічних речовин, з утворенням води, сірководню, вуглекислого газу, метану, аміаку та інших сполук. Ферменти які виділяються мікроорганізмами обумовлюють розкладання органічної речовини, тому це процес біологічний. Продукти гниття мають специфічний запах, який є сигналом для комах-некрофагів. Гниття розвивається в результаті життєдіяльності гнилісних бактерій. Бактерії-аероби призводять до більш інтенсивного гниття, яке не супроводжується виділенням великої кількості рідини та газів. Гниття під дією аеробів відбувається з повним окисненням. Анаеробні мікроорганізми викликають повільніше гниття. До складу гнилісних рідин входить велика кількість сполук:  валеріанова, оцтова, щавлева кислоти, метилмеркаптан, етилмеркаптан, метан, сірководень, водень, вуглекислий газ, кисень, які надають тканинам неприємного запаху гниття. Крім цього у процесі гниття утворюються група токсичних речовин – птомаїни, та інші трупні алкалоїди.

Газоподібні продукти гниття потрапляють у повітря, а вода і розчинні сполуки вбираються грунтом, м’які тканини, утилізуються комахами. Серед членистоногих, які колонізують труп, найбільше представників двокрилих та твердокрилих(жуки). Вони являють собою найбільш численну групу некрофільних комах. Наявність некро\ентомо\фауни залежить від складу ґрунту, клімату та екологічних факторів.

Серед хребетних тварин, що є некрофагами, окрема можна виділити грифів та гієн, та інші групи, які не є систематичними некрофагами(ворони, собаки, вовки, лисиці та інші). Чому ж у даних тварин не спостерігається отруєння продуктами розпаду трупного матеріалу?

За класифікаціями Марченка, Кононенка та інших вчених, яка існує в судово-медичній практиці, відомо, що некробіонти поділяються на групи за принципом: спочатку активне розкладання личинками мух, тоді жуків, інших комах і хребетних тварин.

В результаті активної життєдіяльності личинок  в трупних тканинах завдяки біохімічним змінам і особливим речовинам секреції – алантоїну, протеолітичним фермантам (розчеплення білка), ліпазі – які сприяють розкладанню некротканин, спричиняється підвищення рівня PH-середовища, що пригнічує ріст патогенних бактерій, І тим самим лімітує їх розповсюдження в навколишньому середовищі. Таким чином, личинки некробіотних двокрилих виконують роль «природних санітарів» не лише як споживачі органіки трупів, а і як ліквідатори багатьох патогенних мікроорганізмів.

Процес розкладання і утилізації зоогенного опаду – закономірний процес обміну речовин у природі. Процес розкладання трупів має складних, багатоступеневий характер. Кожен етап розпаду має домінантну групу комах, які є її «маркерами». Комахи-некрофаги відіграють головну роль в утилізації м’яких некротканин і сухих залишків трупів.

Після комах активними споживачами органіки є також хребетні тварини.  У даної групи тварин спостерігається посилена ферментація підшлунковою залозою та залозами шлунка активних речовин, що сприяє швидкому розкладанню біологічних матеріалів.  Процес розчеплення речовин пришвидшений, також посиленим є процес виділення: токсичні речовини виводяться значно швидше, ніж в інших м’ясоїдів.

Отже, завдяки наявності в екосистемах «природних санітарів» утилізація органічних залишків сприяє самоочищенню і відновленню екосистеми.

Таким чином, через наявність у природі «природних санітарів» і наявності більшої ферментації шлунку у трупоїдних тварин, отруєння продуктами розпаду їм не загрожує