«Птах року 2012 - одуд»
ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКА МІСЬКА РАДА ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ВИКОНАВЧИЙ КОМІТЕТ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ
ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА I-III СТУПЕНІВ № 5
ВСЕУКРАЇНСЬКА ПРИРООДООХОРОННО-ПРОПАГАНДИСТСЬКА
АКЦІЯ
«Птах року 2012 - одуд»
Клуб « Юні орнітологи»: учні 5 – 7 класів (вік 10 -12 років)
Платаш Богдан
Войтович Едуард
Вавринюк Дмитро
Верезей Олена
Міщенко Анастасія
Тарасюк Софія
Хорощук Ярослав
Майкут Валерій
Дубель Ірина
Маркевич Богдан
Вже багато років у Володимир-Волинській ЗОШ І-ІІI ст. № 5 діє екологічна стежка «Знай, люби, бережи!».
Колектив школи робить все необхідне і можливе, щоб виховати добро і красу, екологічну культуру, формувати в юних громадян почуття соціальної відповідальності, прагнення до активних дій. Юннати беруть участь в різноманітних акціях та конкурсах. Сьогодні чимало дітей школи є учасниками «Клубу екологічного виховання». Таку назву отримав клуб зовсім недавно. Робота клубу спланована по таких секціях:
- «Юні екологи» (беруть участь у Всеукраїнському конкурсі «Вчимося заповідувати»).
- «Юні знавці природи» (ведуть спостереження у природі, випускають листівки, беруть участь у всеукраїнському конкурсі «Джміль та бджілка» та в обласному етапі Всеукраїнського заочного конкурсу «Галерея кімнатних рослин»).
- «Юні орнітологи» (щорічно беруть участь в заочній акції «Птах року» та у Великому зимовому обліку птахів).
- «Розумники» (збирають матеріал для екологічної стежки «Знай, Люби, Бережи!», олімпіад, турнірів).
- «Зелений патруль» (веде спостереження і дослідницьку роботу з кімнатними рослинами, що ростуть на території школи).
- «Голубий патруль» (проводить дослідження забруднених територій та посадки, прибережні смуги; виявляє та фіксує порушення природоохоронного законодавства).
Цього року юннати клубу приймали участь у акції « Птах року 2012 - одуд». Багато цікавої інформації було вивчено, також проведено пропагандистську роботу серед молодших школярів на інформаційних хвилинках та тижні природничих наук у школі.
Члени клубу оформили дану збірку як матеріал для виховних годин на екологічну тематику.
Опис одуда
У більшості європейських мов назва цього птаха - промовисто звуконаслідувальна. Наукова латина "Upupa epops", російська "одуд", українська "одуд", англійська "hoopoe", французька "huppe" ... Гучне, чутне віддаля "уп-уп-ум" важко сплутати з голосом якогось іншого птаха.
Зовнішність одуда так само характерна, як і його голос – побачивши раз, його важко не впізнати при наступних зустрічах. Рудувато-вохриста голова, спина і груди, контрастні, чорно-білі смуги на крилах і хвості, дзьоб у вигляді тонкого, злегка вигнутого донизу шила. Крила короткі, дуже широкі, закруглені, політ пірнаючий, як у метелика, повільний, хвилеподібний. Але головне - чубчик, якого немає ні в однієї птахи наших помірних широт.
Голову одуда прикрашає шикарне віяло з довгим рудим пір'я з чорним обрамленням. Зазвичай птах тримає його складеним, розгортаючи у всій красі при збудженні, здивуванні або переляку. У поєднанні з довгим дзьобом він надає голові спокійно сидячого одуда деяку подібність до молотка, а ще точніше - до крихітної киркою. Саме через цю незвичайну прикрасу німці називають одуда "Wiedhopf" ("широкий чуб"), а в багатьох районах Східної Європи місцеві мешканці знає його як "дикого півника". Широкі крила, строкатий чубчик і шилоподібний дзьоб додають одуду солідності. Насправді, розмірами (довжина тіла 26-38 см) та вагою (45-90 г) він не більший за дрозда-горобинника, а складений навіть більш витончено.
До речі, гучне "уп-уп-уп" - не єдині звуки, які витворювані одудом. Він може також голосно шипіти, хрипіти, верещати, нявкати, щебетати. І це притому, що голосові м'язи гортані в одуда практично не розвинені.
Хоча предки одуда, очевидно, вели деревний спосіб життя, їх нащадок практично не полює в кронах або в повітрі, вважаючи за краще збирати корм на землі. На своїх коротких сильних ногах одуд може ходити годинами, періодично зупиняючись біля нірки або щілини, яка впало йому в око, щоб запустити в неї дзьоб-"зонд". Ретельне обстеження приносить непогану поживу у вигляді різноманітних комах, а іноді й дрібної ящірки. Іноді одуди виманюють з нірок павуків, обережно торкаючись дзьобом натягненої біля входу мисливської павутини. Введений в оману павук прямує до жертви, що заплуталася в його мережі, але й сам відразу стає здобиччю.
Спостерігаючи за трапезою одуда, можна стати свідком кумедних "циркових етюдів". Вивудивши велику "дичину" - вовчка, щипавку, а іноді й скорпіона, - птах не може вбити її, здавлюючи гінкими кінчиками свого "пінцета", тому підкидає, щоб зловити і розчавити більш міцною основою дзьоба. Часом таке "жонглювання" триває довго, аж доки, нарешті, харч не набуде зручного положення. Часом одуду доводиться роздовбувати "броньовані" харчові об'єкти, б'ючи їх об камінь, як це робить його далекий родич - рибалочка.
Птахи обживають прогалини під камінням, дупла й напівдупла, чужі пори, а також гніздяться в закинутих будівлях. Власне гнізда, у звичному розумінні, одуди не будують, натомість використовують невеличку вистилку з трави, вовни та пір'я. Кладка налічує від 3 до 12 (зазвичай 5-8) яєць. У більшості птахів-дуплогніздників яйця чисто-білого кольору, оскільки в глибині дупла або нори маскувати кладку немає потреби. Удод - виняток: шкаралупа його яєць може бути і брудно-білою, й зеленуватою, й блакитний, і навіть темно-бурою. Протягом 16-18 днів самка не сходить з гнізда, насиджуючи кладку, а годувати подругу весь цей період доводиться самцеві. Пташенята вилуплюються зовсім безпорадними - сліпими, покритими рідким рудуватим пухом. За кілька днів вони прозрівають і вбираються в друге пухову одежу - густу, рожево-білого кольору.
Саме в цей час в одуда проявляється одна малосимпатична, з точки зору сусідів, риса. Цей птах успішно "взяв на озброєння" оборонну хімічну зброю скунсів, тхорів та інших представників родини куницевих. У самки в період розмноження, а також у гніздових пташенят, куприкова залоза, що знаходиться над хвостом, починає виробляти не звичайну жирову змазку, потрібну для догляду за оперенням, а чорно-коричневу маслянисту рідину з вкрай неприємним запахом. Потривожені в гнізді птахи випускають на ворога струмінь екскрементів, змішаних з цією субстанцією. На дрібних чотириногих хижаків, зокрема на кішок і собак, такий захід діє надзвичайно ефективно. Звісно ж, дістається всім, хто суне свого носа до гнізда, включаючи дітлахів. Якщо виводок одуда часто турбують, запах відчувається на відстані десятків метрів від гнізда, а ближче стає й зовсім нестерпним. Тепер уявіть собі, що пташине сімейство облаштувалося в дуплистих деревах вашого саду або в тріщині стіни біля входу в житло! З цієї причини люди в сільській місцевості не завжди бувають в захваті, коли поряд з їхнім будинком оселився одуд. Негативне ставлення до пернатого сусіди висловлюється в зневажливому прізвиську "смердючка".
А ось якщо одуда застати зненацька поза гніздом, він не буде застосовувати свою хімічну зброю. Натомість розпластається на землі, розкинувши крила, і задираючи вгору дзьоб, намагаючись відлякати ворога. Настільки незвичайна поза у поєднанні з загрозливо націленим дзьобом цілком може збити з пантелику невеликого агресора. Звичайно ж обережний птах чітко оцінює ступінь небезпеки і завчасно відлітає. Незважаючи на пірнаючі рухи, у польоті одуд дуже маневрений - роблячи віражі, він легко тікає від пернатого хижака, занурившись і причаївшись в кроні дерева. Нерухомо сидячи на гілці, він демонструє чудеса маскування.
Одуд у народній творчості
Легенда
ПРО ПТАШИНОГО ЦАРЯ КУКА
Давно це було. В одному непрохідному лісі жив великий птах Кук. Його велике-превелике гніздо було збудоване на старому сучкастому дубові. Кук був запеклим птахожером. Кожного дня до нього прилітали дрібні і великі птахи, яких він поїдав живцем. Біля його гнізда, трохи нижче, розмістився його лакей Одуд, який був вірним слугою. Якщо жертва чомусь запізнювалася, розлючений Кук вилітав із своєї оселі, сідав на великий сук і грізно шипів. Одуд вилітав на верхівку дуба і заспокійливо кричав: «Вот-вот, вот-вот». Це означало, що скоро прилетить пташка на сніданок, обід або вечерю. Так минав рік за роком.
Багато птахів, великих і малих, поїв ненаситний цар. Всі птахи боялися цього місця, де селився Кук. Кому летіти на смерть, призначала пташина зграя, яка збиралася щодня. Якось випала черга летіти Орлові, в якого було понад сто нащадків. Дуже не хотілося старому Орлові вмирати, і він, розсердившись, заявив перед усіма птахами:
— Або уб'юсь сам, або вб'ю Кука!
Зраділи птахи й почали різними голосами підтримувати Орла. І вирішили: якщо Орел уб'є Кука, то назавжди залишиться царем усіх птахів.
Орел попрощався з усією пташиною зграєю, злетів високо-високо — аж до хмар, зробив коло й попростував до оселі Кука. Уздрівши Кука, який, зголоднівши, сидів на своєму сучку і грізно шипів, Орел стрімголов кинувся вниз і з усієї сили вдарив своїми могутніми грудьми об щось велике, яке від цього впало на землю. Не оглядаючись, Орел злетів угору і полетів до пташиної зграї, де його чекали з радістю. Орел прилетів, сів на скелі і промовив:
— Не знаю: чи вбив Кука, чи збив сука, але щось велике впало на землю.
Тут почали птахи радитись, як їм довідатися, чи живий Кук, чи мертвий. Вирішили послати в розвідку маленьку та бистреньку пташечку Плисочку. Плисочка дуже перелякалася — аж посивіла од страху й рішуче відмовилася летіти до оселі Кука.
Тоді пташки розгнівалися на неї і сказали, що хто добровільно полетить у розвідку, тому Плисочка мусить висидіти і вигодувати дітей.
На це рішення дала згоду Зозуля, знісши яйце в Плисчине гніздечко. Вона полетіла до оселі Кука. Прилетіла, сіла на дубі Кука й закричала:
— Ку-ку-ку-ку-ку-ку!
Але відповіді не почулося. Тоді вона, осмілівши, злетіла нижче і побачила на землі мертвого Кука. Дуже зраділа Зозуля. Злітаючи з дуба, вона аж засміялася:
— Ха-ха-ха-ха!
Відтоді до наших днів Одуда називають Лакеєм. Орел залишився царем птахів. Зозуля кричить «Ку-ку!» і, злітаючи, наче сміється: «ха-ха-ха-ха!» Плисочка так і є сива, висиджує і годує Зозулиних дітей.
Повір'я
ОДУД - вважається нечистим птахом, до того ж смердючим та огидним, котрого навіть бридко взяти в руки і через це його стороняться інші птахи.
Існує повір'я, що в людини, котра голодною почує одуда або візьме його в руки, протягом року смердітиме з рота. Або, якщо хтось довго дивитиметься на одуда, то наживе собі зоба. Зв'язок одуда з нечистою силою виявляється у пов'язаних з ним прикметах: коли одуд стукає в кут хати - когось з домашніх чекає смерть; якщо у вікно чи двері - чекати морозу або дощу; якщо одуд кричить, то частіше на неврожай, аніж на врожай. То він є птахом, якого треба уникати.
Прислів'я
Гарне пір'ячко на одуді, та сам смердить.
Українська народна казка про тварин
Що кажуть одуд і зозуля
Одуд бідкається : «Худо тут! Худо тут!» А зозуля відповідає : « Ку-пи! Ку-пи!»
Одуд в літературі та мистецтві
Одуд
Софія Малильо
Я побачила одуда зблизька
І зраділа, неначе дівчисько.
Осліпила умить його врода.
Ось що творить художник – природа!
Невимовно, безмірно вродливий,
Реактивно-поривно рухливий,
В полудневому сонці яскравім
Він шугав по зеленій галяві.
Довгий дзьобик проворно, по звичці,
Щось знаходив поживне в травичці –
І граційна голівонька люба
Розцвітала короною чуба.
Радість вмить перейшла в остовпіння:
Він майнув кольоровим видінням.
Він сяйнув, наче спалах раптовий,
Незбагненно прекрасний, казковий.
І відтоді забути не можу
Оту пташку сяйливо-пригожу.
Де ти, одуде, квітко крилата?
Принеси ще хоч хвилечку свята!
Одуд
Варвара Гринько
Хто це тут, за осокою?
Одуд з дудкою лункою.
- Оду-ду, оду-ду,
Сам я граю на дуду.
Тупу-туп, тупу-туп,
Танцювати будем тут! –
І малі одуденята
Всі танцюють
Коло тата:
Туп-туп!
Тетяна Чорновіл
ОДУДИ
Пишно вбрані ОДУДИ –
Хлопці браві, хоч куди!
В лісі, в полі рано-вранці,
До роботи чи на танці
Завжди грають на дуду:
Оду-ду, ду-ду, ду-ду!..
М'ястківський Андрій
РОЗМОВА З ОДУДОМ
— Ду-ду-ду,
Чі-чі-чі...
Де ночуєш
Ти вночі?
— Чі-чі-чі,
Ду-ду-ду...
Я ночую
У саду.
— Ду-ду-ду,
Чі-чі-чі...
Од садка
Віддай ключі.
— Чі-чі-чі,
Ду-ду-ду...
Загубив
І не знайду.
Рибний цар зловив одуда і радий
Художник: Марія Примаченко
Дата завершення: 1983
Стилі: Наївне мистецтво (Примітивізм)
Жанри: міфологічний живопис
Техніки: гуаш, fluorescent paints
Матеріали: папір
Розміри: 61 x 85,5 см
СКОРОМОВКА
Одуд
Одуд просить:
— Ду-ду,
Я заграю на дуду. —
Задудніла одудиха
На одуда того стиха:
— Ти, одуде, не дуди,
Маленят не побуди. —
Кинув одуд геть
Дуду:
— Коли так, я спать піду.
Григорій Храпач
|
