Понеділок, 2025-07-07, 0:02 AM
Вітаю Вас Гість | RSS

Schoolbiology

Корисні посилання
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 59

Каталог файлів

Головна » Файли » Методична скарбничка

Сучасна школа
2016-11-15, 10:19 PM

        У зв'язку з падінням престижу знань, що продовжується, в масовій школі, різким розшаруванням учнівського середовища по відношенню до навчання, зростанням корисливих мотивів і прагматичних настроїв сім'ї ускладнилася учбово-пізнавальна ситуація в школі. Для багатьох батьків (навіть хороших учнів) має значення зовсім не всесторонній розвиток особистості їх дітей, а сума знань і навиків, що забезпечує вступ до інституту з подальшим заняттям престижного місця. Чимала кількість сімей, захоплених здобиччю матеріальних благ, дивляться на шкільну освіту взагалі як на необхідну формальність. У цих умовах все важче зробити навчання суб'єктивно значущим видом діяльності для кожного школяра. Це в свою чергу зменшує розвиваючу і виховуючу роль учення. Багато традиційних форм роботи, особливо силових прийоми дії, додаткові заняття по закріпленню знань учня за шкільною програмою, багатократні переписування контрольних робіт, навіть наочність і факультативи застаріли і не дають глибокого ефекту. Потрібні нові підходи до особистості дитини, нові технології навчання, нові стимули учбово-пізнавальної діяльності.

        Сьогодні кожному вчителю ясно, що всіх однаково учити не можна, що наші улюблені фронтальні методи роботи на уроці, що створюють ілюзію високої активності класу, повинні все частіше поступатися місцем групової, парній та індивідуальній роботі. Треба привчати себе до думки, що учень не повинен знати все (так в більшості випадків і не може цього досягти). Необхідно визнати за ним право вибору учбового матеріалу, право щось любити, а щось ні, ми повинні йому допомогти зробити вибір головного, істотного. Учень має право сам вирішувати, які знання і в якому об'ємі йому необхідні для реалізації його життєвих планів.

Важливим моментом в організації учбової роботи є систематичне і цілеспрямоване формування, розвиток і вдосконалення у школярів способів учбово-пізнавальних дій і відповідних їм способів розумової діяльності. Застосування цих прийомів на практиці має велике розвиваюче значення: вивчає послідовності, обгрунтованості думок і висновків, аргументірованності. Вони допомагають формувати культуру розумової праці, без якої засвоєння знань неможливе. Важливе місце в системі цих прийомів відводиться методам роботи з підручником, довідковим матеріалом, довідковою літературою,. Уроки природознавства досить часто надають таким, що вчиться можливість попрацювати з додатковою літературою, формуючи у них уміння і навики роботи з енциклопедичними матеріалами, із спеціальною літературою по окремих темах.

      Уміння і навики роботи з додатковою літературою можуть бути сформовані не тільки на традиційних уроках природознавства, але і в  не зовсім звичайних уроків, прес-конференцій, ігор, позакласних заходів і т.д.

До таких уроків  відносять:

1. Уроки із зміненими способами організації лекція-парадник, урок удвох, захист знань ...;

2. Уроки, що спираються на фантазію (урок-казка, урок-бенефіс, урок-дивне поряд і т.д.);

3. Уроки, що імітують заняття (вітальня, подорож по країні, поїздка на потягу і т.д.)

4. Уроки з ігровою змагальною основою (Що? Де? Коли?, урок-журнал, вікторина, урок-кросворд і т.д.)

5. Уроки з трансформацією стандартних способів організації (захист читацького формуляру, телеурок без телебачення і т.д.

     При роботі з додатковою літературою деякі учні ведуть зошит, де по кожній темі записують назву і авторів книг, телепередачі, де побачили цікаву інформацію (і яку), приклеюють вирізки з газет і журналів, ксерокопії.

     На творчих звітах під час узагальнювальних уроків учні випускають газету, друкарський лист з інформацією або книжку-малятка, з додатковою інформацією по пройденій темі.

     Важливим у вивченні природознавства є використання додаткової літератури. Вона спрямована на розв'язання завдань, передбачених програмою, і включає роботу учнів у куточку живої природи, на пришкільній навчально-дослідній ділянці, на географічному майданчику або серед природи (проведення спостережень, виконання літніх завдань). Організація і керування роботою повинні здійснюватись обов'язково учителем.

     У процесі безпосереднього спілкування з природою розв'язуються освітні, розвивальні та виховні завдання: формуються уявлення про навколишню природу; діти оволодівають загальнопізнавальними уміннями і навичками (виділяти в предметах їхні ознаки, порівнювати групи предметів за однією ознакою, помічати зміни у спостережуваних об'єктах, робити висновки за допомогою учителя); здійснюється екологічне виховання учнів. Відповідно до програми першокласники щоденно повинні спостерігати за станом неба, опадами, вітром; епізодично — за рослинами, тваринами, працею людей. Як засвідчує практика, часто учні одержують завдання для самостійних спостережень, ще не володіючи відповідними навичками цієї діяльності. Тому спочатку слід організувати спостереження під безпосереднім керівництвом учителя на уроках-екскурсіях, цільових прогулянках, які проводяться під час динамічної паузи між уроками та у другу половину дня. Цільові прогулянки можна віднести до фрагментарних навчальних занять, під час яких організовуються короткочасні спостереження, що поєднуються з відпочинком дітей на свіжому повітрі. Продумуючи цільові прогулянки, перші екскурсії, учитель повинен пам'ятати, що діти шестилітнього віку швидко стомлюються від одноманітних спостережень, тривалих бесід і розповідей. Тому в спостереження слід включати пізнавальні завдання, супроводжувати їх іграми, виконанням практичних завдань.

      Інтерактивне навчання — це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету створити комфортні умови навчання, за яких кожен студент відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Інтерактивні методи поділяються на: а) інформаційні — це способи діалогічної взаємодії з метою обміну матеріальними або духовними цінностями. б) пізнавальні - це способи пізнавальної взаємодії з метою отримання нових знань, їх систематизації, творчого вдосконалення професійних умінь та навичок. Сюди відносяться: ділові ігри, мозкова атака, синектичний метод. Інтерактивне навчання складається із сукупності технологій, кожна з яких передбачає кооперативну, групову роботу учнів, починаючи з постановки проблеми для пошукової робота. Ефективність впровадження інтерактивного навчання на уроках природознавства зростає за умови, що вчитель правильно і доцільно підбирає методи інтерактивного навчання, керуючись анатомо-фізіологічними, психологічними та особистісними рисами учнів, а також планує урок з урахуванням індивідуальних особливостей кожного з учнів, таких як темперамент, розвиток мислення та мовлення, пам'яті, уваги, уяви. Отже, використання інтерактивних методів навчання на уроках природознавства є досить актуальними на сучасному етапі розвитку освіти, проте воно не є систематичним та ретельно продуманим. Застосування інтерактивного навчання на уроках природознавства зможе в повній мірі реалізувати завдання, які поставлено новим Державним стандартом  освіти щодо вивчення освітньої галузі «Природознавство». Основною формою організації процесу навчання природознавства є уроки, які тісно пов'язані з позаурочними й позакласними заняттями. Серед уроків виділяються такі типи: вступний, комбінований, узагальнюючий, предметний, екскурсія. Навчання природознавства здійснюється методами, в яких ураховуються їх внутрішня (зміст) і зовнішня (форма) сторони. Внутрішню сторону відображають методи за рівнем пізнавальної самостійності учнів: пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемного викладу, евристичний (частково-пошуковий), дослідницький (пошуковий). А зовнішню — методи за джерелом знань: словесні (бесіда, розповідь, пояснення), практичні (дослід, практична робота, спостереження), наочні (використання натуральних, образотворчих, аудіовізуальних засобів наочності, моделей). Зазначені методи поєднуються. Обов'язковою умовою поєднання є відповідність змісту методу його формі, тобто зовнішньої сторони -внутрішній. Інтерактивне навчання в цьому контексті дозволяє застосувати більше методів навчання на уроці, підвищує рівень знань учнів з природознавства, створює в їхній свідомості чіткі уявлення, формує вміння узагальнювати свої знання в поняттях та навички «спілкування» з довкіллям, допомагає дітям осмислити закономірні зв'язки між явищами, розвиває комунікативну компетентність, формує практичні уміння і навички. Впровадження інтерактивних форм та методів у практику на уроках природознавства у початкових класах потрібно починати з простих («Мозковий штурм», «Коло ідей») та поступово переходити до більш складних («Діалог», «Метод моделювання ситуації» та ін.) Використання інтерактивних методів навчання на уроках природознавства в активізує розумову діяльність школярів, розвиває пам'ять, увагу, уяву, логічне мислення, зв'язне мовлення, вчить працювати в колективі, самостійно мислити, висловлювати власні думки; спонукає дітей до навчання, виховує прагнення до знань, вивчення конкретного предмету та оволодіння новими вміннями та навичками загалом При використанні інтерактивних окрім зростання рівня знань, в учнів розвивається логічне мислення, зв'язне мовлення, пам'ять, увага, здатність до самостійного пошуку інформації, самоаналізу та аналізу думок інших, учні вчаться давати короткі, лаконічні відповіді, слухати інших, з повагою ставитися до думки однокласників, формується вміння спілкуватися в колективі, вміння товаришувати та допомагати, з'являється вмотивованість навчання, зацікавленість предметом. Отже, впровадження інтерактивних методів навчання на уроках природознавства в початковій школі поглиблюють знання учнів з теми, учні краще засвоюють поняття, розвиваються навички працювати в колективі, інтерактивне навчання розвиває пам'ять, увагу, уяву, логічне мислення, зв'язне мовлення, вміння відстоювати свою думку. 

Категорія: Методична скарбничка | Додав: admin
Переглядів: 390 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Вхід на сайт
Пошук

...